А раптом,
Завтра більше не настане.
Ми розірвемо есенцію нірвани,
Я пригадаю смак твоїх духів.
І варто нам зійти з орбіти,
Бо так не можна більше жити.
Так можна тільки лиш кричати,
Та слів не можу розібрати
Я твоїх.
Мені набридло вже тебе прощати,
І вени кігтями здирати
Собі.
Не залишай мене саму,
Поранену,
Бо буду інших дико ранити.
Бо розберу цей світ по гранулах,
І серце ,вщент розбите,
Віддам дияволу.
Щоб більше не падати,
Щоб більше не плакати.
І світ здається розпадається,
І серце моє твоїм задихається .
Така любов, на жаль, не забувається,
І в серці міцно розростається.
Мені б зловити погляд твій,
Мені б відчути дотик твій.
Бо я так люблю тебе,
Всього лиш раз,
Єдиний раз на цій Землі.
