Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Максим Тарасівський: Рождественская песнь* - ВІРШ

logo
Максим Тарасівський: Рождественская песнь* - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Рождественская песнь*

Наша школа стоит в центре Киева, на шумной оживленной улице, в самом ее начале, которое упирается в перекресток трех дорог, одной площади и двух веток метро. Однако здание школы ловко упрятано во дворах, и только посвященный, глядя от школьного порога сквозь арку ближайшего дома, скажет с уверенностью, что за улица там пролегает.

День сегодня рабочий, и до конца его еще довольно далеко; тем не менее, в школу стягиваются родители. Причина вполне уважительная: начальные классы представляют спектакль «Рождественская песнь». А на улице серо, тепло, снега нет совсем, и лица у прохожих непраздничные. Нет, ничего, ничего в целом городе не напоминает о Рождестве!

Родители стекаются в обширный актовый зал на втором этаже школы. На улице было сумеречно, а в зале темно. В каждой из множества люстр под пятнистым потолком тлеет по одной немощной лампочке, и тусклый желтый свет только сгущает темноту. Родители рассаживаются на обитых красным дерматином стульчиках, сцепленных обоймами по четыре.

Вдруг распахиваются двери, обе створки настежь! – и в зал влетают мальчики и девочки в белых одеяниях, с крыльями и нимбами, очевидно, это ангелы и прочее небесное воинство. Ангелы с дикими криками носятся по залу и задирают друг друга.

Следом степенно входит завуч. Она делает рукой только одно краткое движение, и родители моментально освобождают первые ряды. Завуч одобрительно кивает, ловит сразу двух пролетающих мимо ангелочков, треплет вихрастые макушки и оправляет их нимбы и крылья. Не отрываясь от этого дела, завуч делает внушение зрителям:

- Наши актеры очень волнуются. Не пугайте их аплодисментами. По залу не ходить, по телефонам не разговаривать! – Родители судорожно выключают телефоны и прячут их в карманы и сумки. – Подождите, через минуту начинаем. – Завуч выходит, а юные актеры скрываются в кулисах.

В части зала, занятой родителями, устанавливается тишина, наполненная шорохами, стуками и шепотами. Одна из обойм красных стульев занята тощим второклассником; он никак не может там устроиться, вертится и производит разнообразные звуки. Этот шум будет сопровождать весь спектакль.

По школьному двору бродит порывистый ветер; видно, как он трясет и раскачивает ветки то одного дерева, то другого. Потом ветер подлетает к школе, и тогда начинают подрагивать, вибрировать и постукивать стекла в окнах, а в окне появляется и опадает, словно пламя медленного костра, полотнище флага, который висит над входом в школу, прямо под окнами зала.

На сцене уже стоят декорации: пушистая искусственная елка в клочьях ваты и какое-то сооружение, очень похожее на парижскую триумфальную арку, только украшенную фигурками верблюдов. Наконец, на сцене появляются актеры. От резвости и дикости ангелов не осталось и следа – на сцене они смирные, сосредоточенные и даже печальные. Только один ангел улыбается до ушей – и так по-настоящему светло и радостно улыбается, что всем и сразу понятно: да, это – Рождество, Христос рождается, слава в вышних Богу, на земле мир и в людях благоволение! В сумеречном зале заметно светлеет.

Начинается действо. Сосредоточенность ангелов и пастухов нарастает и даже иногда достигает степени угрюмости. Пастухи сидят у костра, обнимая пенопластовых овечек. Ангел – тот самый, радостный, – появляется возле них и звонко приветствует их словами:

- Добрий вечір добрим людям, хай вам щастя завжди буде!

Пастухи нестройно и мрачно отвечают ему по-русски. Ангел, продолжая широко улыбаться, тоже переходит на русский язык. То ли так задумал режиссер, то ли случайно вышло, но вот так выясняется, что Божьи вестники говорят по-украински.

Волхвы бесподобны. Они появляются на сцене, с неподражаемым достоинством воздевая руки горе, говорят короткие торжественные слова («…чтобы преклонить колена сердец наших перед Господом нашим…») и исчезают, такие же таинственные, какими были, вероятно, и волхвы настоящие.

Наконец, на сцене появляется второй персонаж, столь же радостный, как и Рождественский ангел. Это разбойник; он весело отнимает у одного из угрюмых пастухов дары, приготовленные новорожденному Иисусу, съедает их и немедленно и очень радостно раскаивается в содеянном. Разбойник, перемигиваясь с веселым ангелом, вприпрыжку отправляется поклониться Христу. И грабеж, и поедание даров (настоящие сыр и хлеб), и последующее раскаяние, и вообще все получается у него так жизнерадостно и задорно, что зрители начинают испытывать к нему симпатию задолго до его раскаяния.

«Песнь» отзвучала и подходит к концу. Все актеры выстроились на сцене и звенят рыбацкими колокольчиками. Финальный аккорд дает тощий второклассник в зале, обрушиваясь на пол и обрушивая вместе с собой всю свою обойму из четырех стульев. Внимание актеров немедленно переносится на это выдающееся событие, однако ненадолго – завуч и священник выносят подарки для артистов, и они тут же обступают взрослых и тянут к ним ладошки.

Ко мне подбегает один из волхвов, обнимает за шею, лезет на руки и отдает только что полученную от священника шоколадку:

- Папа, я такую не ем, ты съешь. А вот эту я ем! - и тут же запихивает ее целиком в рот. Рядом возникает тот самый радостный ангел, я показываю ему большой палец:

- Молодец, хорошо сыграл!

Волхв, губы и руки которого измазаны шоколадом, с гордостью и очень важно сообщает:

- Это мой лучший друг! – Ангел в ответ на это заявление кивает с чрезвычайно серьезным видом. Сказать он ничего не может, его рот тоже набит шоколадом.

Но вот с угощением покончено, и мы спускаемся в обширный холл. Ангел и волхв быстро преображаются в обычных первоклассников, отягощенных непомерными ранцами. Они прощаются, я отбираю у волхва его ранец, и мы идем домой.

На улице – все те же сосредоточенные лица, серость, неуместное тепло, снега нигде ни крошки; всё на улице по-прежнему, а все равно как-то по-другому. Мы идем не спеша, волхв тараторит без умолку, сообщает свои школьные новости; я слушаю, киваю и тихонько напеваю про себя:

- Добрий вечір… добрим людям… Добрий вечір… добрим людям…

2015; *редакция 2017

ID:  763280
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.12.2017 08:56:56
© дата внесення змiн: 01.12.2017 08:56:56
автор: Максим Тарасівський

Мені подобається 3 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (172)
В тому числі авторами сайту (7) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Ulcus, 25.12.2017 - 15:13
і дарма зарубав. ваші оповідання дуже харизматичні. особливо ті, які стосуються дітей. упродовж останнього року мені дуже часто доводилось бувати на дитячих святах (інколи й двічі на тиждень). і... так, тоді ти стежиш не за сценарієм, а за тими маленькими особистостями, які по-своєму розуміють і подають свої ролі. вихователі ж уважно спостерігали за нами, боячись поблажливої зверхності гостей. та куди там? головними були таки величні малята, господарі усього на цій землі )))
от і корисно інколи запізнитись із прочитанням. сьогодні якраз європейське Різдво! зі святом!
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Ulcus, 26.12.2017 - 08:14
Зарубали з міркувань політкоректності. Через те, що герої розмовляють певними мовами. Мовляв, прибери ці згадки, і ми друкуємо. Якби я це вигадав із власних політичних міркувань, можливо, прибрав би, але це документальне кіно, тому нє.
Що ж до атмосфери дитячих свят - йой. Адміністративно-командні свята в нас досі домінують. Колись один знайомий мучився, писав текст про свято в садочку, кажу йому: а ти напиши правду, не пиши те, чого від таких текстів очікують. Яку, питає правду? - А таку: в садочку тісно, як в ліфті, та жарко, як в лазні; всі - батьки та вихователя - слідкують лише за тим, аби кожне маля виконало свій рух і сказало своє слово, радості в цьому ніякої, крім одної: НУ НАРЕШТІ МИ ЦЕ ПЕРЕЖИЛИ!
А от в нашій новій школі (геть недержавній, саморобній та цілком не бізнес-проект) новорічне свято було вільним і невимушеним - дітям запропонували робити номери, хто що хоче, та надали їм одне: допомогу та підтримку. А, ще приміщення та матеріали. І концерт вийшов просто чудовий.
Вітаю і Вас зі святом. Нуашо? Мій прапрадід був італієць, напевно, що католик. Отже, дзень-дзелень, дзень-дзелень, цілий день дзвоники дзвенять, ялинкові ліхтарі весело горять, гей!
 
Вікторія Т., 04.12.2017 - 06:58
Гарний, реалістичний опис -- самої події, подробиць поведінки людей і природи, зміни настрою після виступу дітей, які випромінюють святковість. Епізод з мовою засмутив.Можна було би сказати "...вот так выясняется, что Божьи вестники говорят по-украински...одну фразу, после которой тут же переходят на русский, потому что никто больше по-украински говорить не желает". Втім, автор тут не кривить душею, саме так воно і є.
 
Максим Тарасівський відповів на коментар Вікторія Т., 26.12.2017 - 08:04
Школа, до речі, спеціалізована з поглибленим вивченням української мови імені Довженка ) (
 
@NN@, 01.12.2017 - 13:33
На самому початку посту дякую Вам Максиме за Різдвяний настрій ny1 ny5
 
Максим Тарасівський відповів на коментар @NN@, 02.12.2017 - 06:38
Трохи зарано, справді. Готувався до Різдвяного випуску одного часопису, ну, і ось маю таке.
 
@NN@ відповів на коментар Максим Тарасівський, 02.12.2017 - 13:30
Колись, вже перед страсною неділею, я приїхала в один монастир, йшла служба , кадив знайомий монах, і знаючи, що я не зможу приїхати до них на Великодень, він підійшов до мене *впритул*, сказав: - *Христос Воскрес* і я згодилась з ним - *Воістину Воскрес*.
А тепер я радію разом з вами. ny5
 
Максим Тарасівський відповів на коментар @NN@, 03.12.2017 - 08:41
Знайомі ченці кажуть, що так слід вітатися цілий рік поспіль - "Христос воскрес!", тому що це - головна подія історії )
П.С. А часлопис оповіданнячко моє зарубав frown
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: