Із присмаком спізнілим матіоли
На почіпки присіла тихо ніч
Із діамантами роси довкола,
Із тисячами-тисячами свіч
Кохалась нічка з вечором до втоми:
Зітхала, вкрилось росами чоло
І відчуття застигло невагоме,
Обрусом вкрила втомлене село
Зітхає став, верба над ним схилилась,-
До вишитого гладдю полотна:
Чи плакала, чи просто молодилась
Аж поки зірка рання не зійшла...
Кохання плід - то ночі матіола,
А вечір вчив, як царювати в ніч,
Як розносити пахощі довкола
Під небом чорним з тисячами свіч
Гарний вірш, 
Надіє! 
