Дивлюсь на тебе й бачиться мені
Твій світ із значень вічностей й понять
І очі ті що все шепочуть «Ні»
Коли іду. Бо ж дзвони вже дзвенять
Я пам’ятаю. Й на окрайцях думки
Де ніч не спить під звуки пугачів
Збираюся. Беру у руки клунки
Лишаючи лише кілька ключів
І журавлем лечу над небокраєм
Дивлюсь на тебе й бачиться мені
Усе що було пеклом стало раєм
Якщо він ще існує на землі
Якщо момент. І ти зайдеш в кімнату
Лишень торкнешся ніжно так руки
Один цілунок. Це ж не так багато
Я залишусь.
На місяць.
На роки...
