Надворі все віщує добру днину:
Ледь повіває теплий вітер низовий,
Вгорі прозоро-чисте небо синє,
На ньому зорі й серпик місяця ясний.
Він срібний ріг свій опустив додолу
І заглядає в тихе дзеркало ріки…
Під ранок вмилася земля росою,
Прокинулись, перекликаються птахи…
Над обрієм, як вогняним жигалом*
Провів хтось і лишив вогню гарячий слід, –
Рожева смужечка, що розгорталась,
Від неї промені текли у небозвід.
Поволі сонечка блискучий промінь
Спустився нижче і поглянув на вікно.
В кімнату світло вторгнулось, як повінь, –
Світанок сонячний змінити ніч прийшов…
16.03.2013
