На жаль, пані, дійсно ви праві:
Не можна довго вас зневажати,
Бо зрада сидить у вас в крові,
Душа бо ваша чорніша сажі.
Нездатні ви когось кохати,
Бо ваше серце давно вже мертве,
Бо звикли ви потрібне мати
Не для любові, щоб тільки жерти.
Брехня, що святого нема у вас,
Адже ви для себе завжди святі,
Хоч Кривда йде з вами повсякчас!
То є святі ви на самоті!
На жаль, пані, дійсно ви праві
І вам не потрібний я – нікчема,
Бо я не із тих, хто у борні
До ваших ніг тягне бога з Неба!
Але як легко на душі без вас!
Дивно: чом валявся перед вами?
Чом моє кохання було як транс?
Чом будував вам Любові храми?
Напевно, пані, мі боги люблять,
Напевно іспит вами я пройшов!
Отже, мужній той, хто вас пригубить,
А потім щастя в рабстві не знайшов!
29.01.2018
К.
