Крути…1918 рік...
Совість України…
Слава України…
Україно, мамо рідна,- сніг, мороз, - зима…
Пре орава Муравйова,- захисту нема…
Попереду древній Київ,- вірилось верхам,
Що червоні,- то є сили дуже дружні нам…
Сплять чубаті в теплих селах, сплять і по містах
І не відають,- що хижий той надумав птах…
А надумав він немало,- повернути знов
Переяславський дарунок в лоно їх основ…
Молодята зголосились,- їм це до снаги,-
Лягли лавою оружно в ці жорсткі сніги…
Та велика вража сила,- ленінські дуби,-
Полягли герої в славі…В славі – без ганьби!..
Україно, мамо рідна,- то ж чому, чому,-
Ти розхристано зустріла путінську чуму…
Знову армія - в загоні в київських верхах,-
Вас сто років не навчили,- певно,- не той фах!...
В ідеологів партійних, у директорів,
У банкирів та у ДОНІВ ,- диво це із див,-
В них про захист від навали не свербів і ніс,-
Вік минулий не навчив їх,- тями не приніс…
Україно, мамо рідна,- знову в нас зима -
І на пагорбах Аскольда місця вже нема…
Цвинтар Байковий, панове, - певно не для вас...
Йдуть бої... Жорстокі... Злії... Доленосний час...
