Усе, мене нема, згасає день!
А я завжди одна!
Скажи мені, чому так довго йдеш?
Чи заблукав, і шлях наш не знайдеш.
Душа болить,а сльози як туман.
Чекаю ніч…..
Згадати аромат...
Твоїх парфум, аж ліжко пахне ним.
Ти не забудь, у мене ти один.
Ти серця мить, можливо назавжди.
Як та блакить, що лине в нікуди.
Ти знаєш сам, не пара ми удвох.
Але слова, давали нам урок.
З різних світів, і пташка не твоя.
Ти царь життя, а я проста як сирота.
Холод в тобі, хоча любов лине по днях.
Забудь його, життя вже дало тобі знак.
Більш не чекай, не будь сльозою у ночі.
А відпусти, хоч цілу ніч нестерпно так кричи.
Нехай іде, і заблукає у ночах.
Це та любов, що забувається у снах.…..
