Він ніби якась хвороба - проріс у мені корінням,
обплів мої серце і душу, мій мозок й думки.
Лікуй мене, рідний, від цього. І під небесним склепінням,
зціли мою душу лиш дотиком ніжним руки.
Мені ж бо багато не треба, лише твоє щире "кохаю",
і сильне, надійне при всіх негараздах плече.
Я хочу маленькою бути й слабкою...Я так відчуваю,
як кров, наче лава гаряча по венах тече
і все на шляху обпікає. А я хочу просто, спокійно
в обіймах твоїх задрімати й прокинутись знов.
Мене збережи, як коштовність найбільшу - уважно, надійно.
Хай все, що було, стане дивним побаченим сном.