Я натягнув старого светра,
Дражнився березневий сніг,
В сусідів бубоніло ретро,
І час кудись поволі біг.
Дрімало у руці люстерко,
Являло фізію пісну,
Хотілось чаю та цукерку,
А більше – подушки і сну.
Простудою свербіло в носі,
До мозку лізла чортівня,
І незачесане волосся
Початого лякалось дня.