Відгриміло, відгуло,
І гайнули за село
Дві хмаринки-квітоньки,
Буркотливі тітоньки.
Одягнуло сонечко
Золоту короночку,
Засміялось, припекло,
Обігріло все село.
А на кожній гілочці,
Ніби на тарілочці,
Висохли краплиноньки,
Дощові сльозиноньки.
Ой, погляньте! У ліску,
Під березовим листком,
Крапелька сховалася –
Сонечка злякалася.
Раптом чує голосок
Знизу, з-поміж гілочок:
“Порятуйте, поможіть!
Без вологи не прожить!
Ні краплиноньки води
Не потрапило сюди.
Я напитися не встиг,
Народитися не зміг.”
Боязко краплиноньці,
Дощовій дитиноньці.
Пригадала в затінку,
Що казала матінка:
“З кожної хмариноньки
Сіються краплиноньки.
Де на земленьку впадуть,
Там зернинки проростуть.
То ж не бійтесь, діточки,
Напувайте квіточки.
Спрагу всім втамуєте
І життя врятуєте.”
Крапля зважилась: на зов
Полетіла стрімголов.
І, негайно, з-під гілок
Виліз крихітний грибок,
Оглядів усе навкруг,
Свиснув – і почався рух!
Купка доблесних грибків
Вигулькнула з-за пеньків,
У білесеньких штанцях,
В капелюхах, жупанцях.
Ще й краватки одягли,
Танцювати почали,
Заспівали пісеньку
Про краплинку дощику.
Це підслухав горобець.
Тут і казочці кінець.
