якщо я знаю пісню про африку
про її сумнооких жінок з довгими шиями
про темні барабани і благословенні дощі
про величних орлів гори нгонг і їхню гостру тінь
чи знає африка пісню про мене
чи кидатиме її місяць тінь схожу на мене
чи вигадають діти гру де буде моє ім’я
чи виглядатимуть мене згори орли гори нгонг
обрій все ближче він вже на відстані витягнутої руки
зринають в підсвідомості якісь темні нетутешні слова
перебираю до ранку чотки пам’яті
ріжу пальці на особливо гострих кульках
таке відчуття ніби щось закінчується
таке відчуття ніби тут все руйнується
а на руїнах грається маленька дівчинка
озирається й каже з посмішкою: я люблю тебе
серце наче велика і слизька рибина борсається в темній глибині грудей
життя (як учив фродо) це одна коротка подорож й довгі спогади про неї
вічність це низка тимчасовостей
від молока і аж до попелу
від теплих вечорів до теплих ковдр
щось тихо постукує у сірій темряві
це мої скелети у шафі
всю ніч крізь мене летять темні хмари
нарешті світанок виходжу на балкон
над сірими вулицями
дев’ятого мікрорайону
летять орли гори нгонг
