Не журися, мій сон,
Я вернуся додому,
Довгих мандрів, нарешті,
Зірву ланцюги,
Тільки осінь повісить
На клени дублони,
Й дикі зграї покинуть
Твої береги.
Заспіваю тобі
Щось морське, розвеселе,
На завершені справи
Повішу вінок,
І під вечір на попіл
Спалю каравелу
Давніх мрій, сподівань
Та порожніх думок.
І забуду тоді
Про марноти і втому,
Про привабливий блиск
Недосяжних чужин.
Не журися, мій сон,
Я вернуся додому,
Як безпутний до батька вертається
Син.