Про палісадник розповім культурно.
Хтось там вночі сходив до вітру крупно.
Зранку господар бачить теє диво,
Вздріва там підлість: «Це ж воно терпіло,
Щоб біля мого двору скласти купу»,
І приміряє всі сусідські дyпи,
А потім дyпи по всьому селі
З якими в нього прикрощі були.
Не зайде в голову думка про диво,
Що тут нещастя впало на людину,-
Та справилась з бідою, як могла.
Можливо була з іншого села.
Отак ми звикли. В будь-яку подію
Себе вплітаємо. Всі поряд мріють
І думають лише про нас всяк час.
І в кожній голові такий колапс.
