* * *
У Ляйпцигу осінь –
так близько... й далеко...
І серцю не досить,
десь гусячий клекіт
над шпилями може
й твоїми у леті,
що не допоможе
домчати в кареті...
туди, де колись я
у вулицях літа
неспішно вдивлявся,
де міста палітра.
Вже Ратушу но́ву
укутала осінь...
Так хочеться знову
в злотаві тороси...
Прости, що не зміг я
до тебе дістатись –
така вже інтрига,
мій Ляйпциг, каратись...
А серце з тобою
прощатись не хоче,
бо ж пам'ять з любов'ю
цілує ув' очі...
22.10.2018р.
