Вони пливли й впливли у темні хмари
В жорстоку правду проклятого дня
Він так співав що тільки нею марив
А потім сам її ж на глум підняв
І висміяв цинічно поза очі
Та світ нажаль тісніший від села
Відчутно хто із ким над ким регоче
Де в бруд вкатали жорстко до зѣла
Де хтось себе відверто пропіарив
Зробив нову зарубку на прикла́д
Струсив об душу попіл від сигари
А потім загасив щоб припекла
Багато зла зазнала від любові
Як ця тварюка в душу заповзла?!
«Quod licet Jovi…» о «non licet bovi»
А що ж тоді казати про козла?!
