Від'їджають діти за кордон
Від'джають діть за границю
Крається серденько у батьків
Відлітають діти, наче птиці
Плаче мати, що це за життя
Плаче мати, що це за держава
Де не глянеш, скрізь пуття нема
А де гордість наша, сила, слава!
Україно, ненько,чом чужа
Наче лиха мачуха-свекруха
Чом не захистиш своїх дітей
Не накажеш тих, що сіють муки?
Як болить батьківськая душа
Думка весь час лине до дитини
Лиш надія на Всевишнього одна
Охоронить, збереже, не кине.
А як прийде вечір, жде дзвінка
Мати у мовчанні заніміє
А почує рідний голос, засія
Боже, хай хоч чужина дітей наших зігріє.
...оговорюся, не йдеться мова про довершенність твору Марії Кушніренко, а про крик діші кожного українця... Т тому цей вірш беззаперечно викликає повагу... Дещо більш розлогіше про цей твір -на сайті: http://www.poetryclub.com.ua/usrpoemsadm.php?id=824244
Але не всиг зберегти. Погасло світло. Й текст пропав. Але, я Вам дякую за цей правдивий твір.
