ЧИ ЛИЧИТЬ ТАК.. СХИЛЯТИСЬ УКРАЇНІ?
Он.. бачите: вже землю українську..
Завчасно… продали,
Вже села нищать і дітей зганяють
У Світ Чужий..
Отих доньок, отих слабких синів!
В Світах,
Мов ті безхатченки, вони блукають ..
Як тії діти, вигнані із хати.
А де ж їх мати,
Та ..
злиденна мати?
Невже ж..
сказилася вона?
Чи то: осліпла , оніміла
А чи п’яна лежить,
Чи з жаху зціпеніла?
Бо ж всеодно: куди ідуть ті діти..
В якії ярма потрапляють Світом...!
Ой.. Мамо, Мамо..
Прокидайся нині!
Чи личить так
Схилятись Україні?"!!
Ти ж маєш сили,
Ти ж дітей ще маєш
Чому додому їх не завертаєш?
Чоту отут не зводиш ту країну,
В якій щаслива би була твоя дитина?
А не чужа.
Анфіса Букреєва-Стефко