Війна ж бо безмежна, шляхів там багато:
або в генерала одразу з солдата,
або посмакують тобою гармати,
або, вибачай, ти - кожух для гранати:
один із десятка, можливо, і сотні,
залежить, від того, що там, НЕ в безодні,
де гріють людей не окопи холодні,
розкажуть в новинах. Наприклад: сьогодні
бійця з батальону під назвою те-то,
героєм везла до шпиталю карета,
він полк захистив, коли став між солдатом,
страшним подарунком від ворога-ката.
Насправді, дивізія вся ен-десята
загинула внаслідок обстрілу. Клята
війна - та вона не змінилася зовсім...
Згадалась мені сорок другого осінь:
війна світова, а солдати всі босі,
в гучнім і пекельнім багатоголоссі,
мільйони вмирають, дорожчають труни,
хрести, домовини, прокляття і руни,
Залізні тіла і кінцівки-снаряди,
гранати-плоди, вибухові гранати,
тіла з плоті-крові, кінцівки із м'яса,
Під масою грунту - людей ціла маса.
Війна світова, братовбивча чи, може,
локальна двобійка двох надто сторожих.
Можливо, це протистояння двох різних
племен здичавілих від сили залізних
списів і ножів, катувацьких наборів.
Ніщо не змінилось з часів метеорів,
які розтинали віки кайнозою,
коли примітивність звіриного бою
зникала під натиском першої зброї:
спочатку з камінням кидались герої
на ворога, потім прогрес еволюцій,
полони і війни, борги контрибуцій.
Від зброї з каміння, металу і шкіри
До воєн гібридних, розщеплення миру
на атоми і пропаганду, режими:
воєнного стану, коли від зажину
війна, мов косар, на паю повноцінно
стинає життя, десь хлопчину - на міні,
десь жінку - у вирві від авіабомби,
десь цілий район у своїх катакомбах,
когось із уламками чи від гранати,
чи, може, від власної рідної хати,
яку підірвали вони випадково
(коли? хто "вони"? - нікому не відомо).
Жахливо, що швидко змінились роки,
бо кидали інші гранати з руки,
червоні, яскраві, під свято, у Римі,
принаймні, казали так всі пілігрими.
гранат і граната - пароніми дужі,
різниця у площи нової калюжі,
червоної, чи від крові, чи від соку,
у будь-якім разі це прояви року.
Людина - творіння Небесного Бога,
а деякі кажуть, війна теж від нього.
По суті, війна - це не боже розпутство,
а винахід від негативних рис людства.
Відомо, а може, це міф і неправда,
Не зміняться люди ні щойно, ні завтра.
Природа війни залишилась людською,
годуємо разом химеру рікою
крові, як худобі кидаємо силос.
Минали епохи...
війна не змінилась...
2016
ID:
835010
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 09.05.2019 14:48:25
© дата внесення змiн: 09.05.2019 14:48:25
автор: Максим Чурков
Вкажіть причину вашої скарги
|
"Жахливо, що швидко змінились роки"... Це так: колишній "брат" став заклятим ворогом. 
Вміло передали жахи війни. 
