Чорні, мов смола, тумани.
Уводять в транс, ведуть в оману.
Бажаю я покинуть,
Та тримають у тюрмі.
Як хочеться, так хочеться
Признатися тобі.
Білі, мов хмароньки, лимани.
У них усі бажання, усі плани.
Зануривсь, освіжився, посміхнувся –
Чийсь ніжний голос мені чувся.
Та у темних думках я знову плачу.
Можливо, хоч для когось я ще значу?
