Страшенний біль, неначе в серце куля,
Та годі вмерти, але ж як болить…
І новий біль, коли кує зозуля,
Кує літа, гортає болю мить.
Воно не знає звідки біль узявся,
Напевно сум приніс через роки.
Колись давно я на гачок попався,
Коли торкнувсь гарячої щоки.
Не можу перенести цього болю,
Та серце промовляє: «Я стерплю».
Роблю нечувані зусилля над собою,
Терпіти мушу, бо її люблю.
Рани ятряться, біль несамовитий…
А її образ сіллю кожну мить.
Любов ніхто не вправі осудити,
Лиш біля неї серце не болить.
