За обгризені камінні стіни,
Ухопилась розбита душа,
І ніяк упасти не в змозі
Хоч і гупає вітер у спину,
І в безодню тягне рука.
Зупинися, щоб крики почути,
То за ребра зачепилась печаль,
Морить голодом і безсонням чумним,
Оголилась як лезо блискуче,
І ніяк ворухнуться не можна,
То у бік, то у спину колоте,
Упаде в обійми до зла.
І розлючена прірва охопить,
І потоком ударить тяжким,
Кров жбурляючи на камінні стіни,
Смерть зупинить сльози гіркі.
