Сварилась різна живність на болоті,-
Нема чомусь у них порядку й годі.
- Де влада тут? - пищав комар із висі.-
Царя усім нам треба, як у лісі!
- Потрібен рідний, свій, близький хоча би.-
Горлали день і ніч сусідам жаби.
- Нас більше є! - гуділи їм комахи.
- А ми мудріш, сильніш. - сміялись птахи.
І більшість наче згодилась охоче,
Що чаплю на царя болота хочем.
Та жаби хитрі: треба ж свій по духу,
В кінці кінців обрали всі ропуху.
Хоч мудрих слів не може в неї бути.
Зате завжди її повсюди чути.
Отак в житті в начальство пруть брехливі.
Не мудрі, ні. А більш чомусь крикливі.
