А холоди приходять геть неждано
І неочікувано після теплих днів,
Які були ще ніби то недавно
Десь після літа, що лишилось в сні.
Раптово вітер подує з морозцем
І памороззю вкриється трава,
Вода зашерхне в відрі над колодязем,
Що звечора лишила дітвора.
Уранці зійде сонце неквапливо
І подарує трішечки тепла,
Від чого трава зроситься крапливо
Так, ніби то, здається, ожила.
Але земля схолола більш не гріє
Ані коріння, ані душу восени.
Холодний вітер все тепло розвіє
Й залишаться лиш спогади… І сни.
