То де ж ти вмреш за брата, українцю,
коли його ти топиш повсякчас?
Не зрозуміти "велич" цю чужинцю,
Що простягає руку для всіх нас
То ж де й коли
закриєш свого брата
своїми надширокими грудьми?
Ти одягнеш на себе чорний одяг ката
Й підеш кричать, що предки - козаки!
Бодай не знали б козаки потомка,
що гірше злидень ззаду нападе, -
Черства душа чужих не чує зойків
А "тридцять срібних" - з розуму зведе!
Н. Карплюк-Залєсова.
21.02.20.
