Малою ще літать хотіла,
Шукала щастя в вишині.
Тепер вже смак життя вкусила,
Як та зозуля, в самоті.
́Щасливих днів політ мій повен,
Смутних хвилин, годин для хвилювань.
Але одного почуття не встигла я відчути,
(Це головне скажу вам без вагань),
Любов не наповняла мої груди,
Не чула трепету сердець.
Ви не судіть мене суворо люди,
Тримаю не даремно цей вінець.
Мабуть, для мене це тяжкая мука,
Тягар, що не дає злетіть у вир.
Не пожалкую лиш тоді в останню минуту,
Якщо мій слід залишиться рокам наперекір.
́
