В столицю їду… Мій уклін і вияв
Пошани мегаполісним талантам.
Та парадокс: мене стрічає Київ,
Як і колись, «наречьем» окупанта.
Вдивляюсь пильно в збайдужілі лиця,
Кругом ведуть чужинською розмови.
«Чия, скажи, ти, Києве, столиця?
Що відняло тобі сьогодні мову?
Чому лише в підземці – солов’їна?
З динаміка лунають назви станцій.
А решту все – руїна на руїні,
На згарищах культури – дикі танці.
Невже чуже вартніше, аніж рідне?
І в горлі кістка впоперек не стане?
Та де ж твоя національна гідність,
Горнило Революцій і Майданів?»
Під вечір, утомившись, сіла в потяг,
І зразу відчуття, як в рідній хаті.
А десь позаду – у своїх турботах
Безмовний Київ, просто «язикатий».
червень 2015 р., збірка "Шлях додому"
Київ ,не той і люди стали дикі.Вже і свої стали безязикі.Встидаються по- українськи розмовляти.Відріклись,мови і забули яка родила мати.Я знаю,деяких українців з Галичини ,які живуть у Києві.Кажуть, що рузький язик модніший .
Надія Бойко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таки Ваша правда! ЯЗЫК МОДНИХ И БЛАТНИХ) Я не те щоб, не чув ніколи, блатних пісень українською мовою, а навіть уявити собі це не можу! Ось вам і генний код нації!!! І над цим навіть ніхто не замислюються, БЕЗ ЛОХА ЖИЗНЬ ПОЛХА!!! Так ось і живемо...
Надія Бойко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нема в нас національної гідності. І в цьому - вся наша проблема! Дякую Вам за увагу!