Якось спитала Ніч: Скажи, Людино,
потрібна я тобі чи, може, ні?
- Звичайно так, ти ж сну мого години,
із місяцем й зірками вдалині.
- А ти скажи, мій Місяцю, мій друже,
потрібна я тобі чи, може, ні?
- Звичайно, що потрібна, навіть дуже!
Без тебе я б не сяяв у пітьмі.
- А ти скажи, скажи гірський мій Лотос,
потрібна я тобі чи, може, ні?
- Звичайно так - промовив тихий голос, -
без тебе я б не цвів тут на стеблі.
- А ти скажи, скажи Світило ясне,
потрібна я і зорі всі мої?
- Звичайно так, о, Ніченько прекрасна,
без тебе зникли б ранки на землі!
***
Це не пейзажна лірика, Валеріє! Філософська, ще й вищого гатунку... 
