А я надіну свій жовтенький дощовик
І буду в ньому під дощами танцювати,
Хоч трішки сумно і кінця доходить рік -
Повеселюся разом з жовтнем рудуватим.
Із ним бачату потанцюю на листках,
А потім вип'ю десь на лавці з липи чаю,
Під ліхтарями у його сумних очах
Краплинку теплої надії відшукаю.
Надії в те, що буде світлим майбуття,
І хоч дощить сьогодні - завтра буде сонце,
Хоч нині хмарами обвішане життя -
Вже завтра промінь з них проб'ється у віконце.
Та поки що я запалю собі сірник,
Щоби в очах його сумних не заблукати,
Вдягну, як завше, свій жовтенький дощовик,
І буду в ньому під дощами танцювати.
***
