Життя...на перший погляд звичне слово,
у кожного із нас,багато порівнянь до нього.
Темним диким лісом бачу я життя навколо
А ти вовчиця в нім,одинока...загадкова...
Твій дикий,гострий погляд,серце ріже аж до болю!
а ніжність дотику твого...душі дає небесного покою.
Одне твоє лиш слово зітре з шляху,все і всіх навколо!
А як твій милозвучний сміх лунає,все навпаки цвіте!! і все казково!
Ти небезпечна й грізна,ти горда й сильна,ти опора.
Але ж в душі ти миленька й тендітна,любовю cповнена...для кого??
Ти як Інь та Янь,ти як чорне й біле,ти протилежність...
Ти як янгол з темною накидкою,який прямує...куди??..в безкінечність...
Я вірю що є світла вершина,в темнім лісі цім,сповненим печалі,
І та одинока,молода вовчиця,знайде місце на ній,і не сама,а біля зграї...