Раз до поїзда я йшла,
Путь предовга ця була.
Я іду, спішу, стараюсь,
Уже з сили вибиваюсь.
Та враз радість пролуна,
Звістка радісна прийшла.
Задзвонив мій телефон,
Беру в руки свій АЙФОН.
Чую голосок рідненький,
Добрий, щирий, дорогенький.
Це Оленочка дзвонила,
Мені вістку сповістила.
Їде вона у авто,
Це мені назустріч --- WOW!
Супер! Клас! Бомбезно! Во!
Я поїду в тім авто!
Транспорт із-за рогу мчить,
За кермом шофер сидить.
І Кудряшка: "Бі-бі-бі",
Йпомахала лиш мені.
От облом! Я недолуга!
А я думала, вона подруга!
Вона просто обернулась,
І до мене посміхнулась!..
Йду я далі, поспішаю,
Чую, дощ вже накрапає,
Сумку дуже важку маю,
Та не дощик це паде,
а сльозиночка тече.
Я приїхала у Стрий, стомилась.
Але біль та не лишилась,
Сльози "падали" два дні,
Так образливо мені.
Я Кудряшці це прощаю,
Бо любов у серці маю.
Люблю щиро , поважаю,
І до серця пригортаю.
