Вчора в синьому светрі психологиня
Пояснила, що я відчуваю страх.
Вlue - переклад зляканий, не тільки синій.
Мала б я носити одяг в кольорах
Неба, так? А про страх і без неї знала.
Простягнула мені олівчика й лист:
"Намалюй почуття". Існують лекала
Під які підігнати пробують світ:
Намалюю й пані у синьому светрі
Швидко позбавить від наявних проблем,
І навчить не боятись твоєї смерті?
Зникнуть біди усі, страх стане нулем?
Та у тому й біда – забагато знаю:
Не всесильна навіть найбільша любов.
Знаю й те, що герої таки вмирають
(Кажуть інше в галасі різних промов).
Я малюю янгола, за ковдру крила.
Пригости-но кавою, що за спання?
Я не хочу пояснювать потім сину,
Чом ця вулиця носить твоє ім"я.
Так що надрукую - повідомлю. А ще мою прозу друкуватиме "Наш Формат". Так, дуже круто 
