В безводному морі не стати фрегатом
В бездушних стосунках немає любові,
Ніколи не станеш чужому ти братом,
Думками, по духу, до смерті, по крові.
Ніколи не станеш людиною честі,
Якщо втратив совість в далекім дитинстві,
Якщо не привили тобі такі речі,
Як чесність, добро, справедливість та інші.
Не будеш страждати, коли біда в друзів,
Коли ближній плаче у смутку і горі,
Коли чиюсь душу рве біль у напрузі,
Чи сталось нещастя в сусідському домі.
Ніколи не станеш чужому ти братом,
Ти рідних своїх може навіть забудеш,
Якщо лицемірства у серці багато
І ти, окрім себе, усіх в світі судиш.
Ніколи не будеш ти жити у щасті,
Якщо навіть гроші набридне складати,
Якщо вдасться навіть з вершини не впасти,
Не факт, що любов тобі Бог дасть пізнати…
У лісі де знищені всі вже дерева,
Немає пташок, ані звірів, ні тіні,
В душі, що не знає дорогу до неба,
Нема місця справжній любові і вірі.
Живи, наче завтра тебе вже не буде,
Шматочок добра даруй кожному нині,
Тоді і згадають про справи десь люди,
Твої безкорисливі та благостинні.
