Ти запрошуєш мене у вигадану кімнату,
Одне сонячне вікно, що виходить у двір -
Одна найпривітніша із квартир.
Диван, на якому не зручно спати.
Картина одного з твоїх друзів -
Виноград в дерев'яній рамі.
А ще колишня на фото опановує пранаяму.
Три смужки вівса поповзли по килиму.
А ми чи то танемо, чи то плинемо.
Тісні обійми домашніх стін :
Розкажи, якого батька ти син?
Три крапки воску на килимі розлились -
Це так красиво,
Дивись,
Я мало не плачу,
Бо це найкраща серед вигаданих кімнат.
Це найкраще серед вигаданих побачень!
Я чую, як у сусідів звучить Саті.
Прошу, не дай мені раніше піти,
Ніж він закінчить.
Для повного щастя тут без дрібки сліз
Таки не обійтись.
У цьому маренні розлитого спокою
Три коми руж, накреслені рукою,
Солодкі губи мальв
І партія, яку ти розіграв.
На спинці крісла.
А ще... а ще
Тонка струна ірису розрізає стіл
На до та після.
