***
Безлике небо провисає, мов кисіль,
от-от процідиться крізь марлю невагому.
З-за рогу твань свинцева суне, звідусіль.
Тебе заказано. Твоє письмо й потому.
Наріжний камінь перетерся у слова.
Не захлинутися б - фантоми й порожнеча.
Чого чекала? Ця скорбота не нова.
Лягла печаттю на межі і зради, й втечі.
Спустись на землю і пиши свої рядки.
Твори про "вічне" - еміграція у себе.
Твій кокон внутрішіній подекуди слабкий.
Твоя незгода запеклася до амеби.
Дивись на сірість. Упивайся нею вщерть! -
не в силах пити, куштувати і дивитись.
Не будь собою – вбий! – така гуманна смерть...
а не стоїш, поетко, тут, неначе витязь.
Сильно, гарно сказано! 
