|
https://www.viber.com/invite/cd44e278d9989aea9265df6a95f72f5e251a208846fe28223d34da0daadbc323
На Різдво завжди діються дива,
Чародії в небі зірками чаклують,
Дітки з дитинства бачать це й чують.
Хай же Різдво нам Мир принесе,
З снігом на Землю Радість зійде.
Дай, Боже миру, дай боже Світла,
Зроби наш Рідненький всіх нас живими,
Щоб всі раділи в кожній родині,
Щоб кожен День був для нас святом,
Будем тебе кожен день прославляти.
Слався на віки, наш ти Творець,
Боже цей світ від війни збережи,
Розум ти людям в ці дні поверни.
https://habr.com/ru/post/584748/
https://www.kp.ru/daily/26121.5/3014512/
На фото: три волхви слідують за дороговказом
Наші пращури вважали Всесвіт великим небесним будинком. Вони ототожнювали міфологію та астрономію: боги були планетами, тварини сузір'ями. У народних сказаннях і заклинаннях, багато з яких сягають ще доіндоєвропейських міфологічним уявлень, містяться звернення до вищих космічних сил. Практично будь-яка релігія має свій початок і віддзеркалення на зоряному небі, і християнство це переконливо підтверджує.
Сонце – символічний Цар Сонячної системи, навколо якого обертаються його піддані – планети нашої системи. Тому в більшості релігій світу бог Сонця під різними назвами був і залишається верховним божеством у пантеоні богів.
Ісус Христос, як і ряд попередніх богів, також є сонячним богом. У низці християнських та язичницьких пам'яток сказано, що Ісуса шанували під виглядом Сонця, а християн називали сонцепоклонниками.
Як відомо, щороку 21 - 22 грудня сонце "вмирає", тобто досягає опівдні найнижчої точки над горизонтом; у цей період день найкоротший у році. І в такому стані денне світило три дні. Але вже 25 грудня сонце "народжується", оскільки піднімається вище над обрієм, і тривалість світлового дня починає зростати.
Так астрономія переконливо підкріплює Біблію, де говориться, що " Христос помер і третій день воскрес " .Христос як сонячний бог, "вмирає" щороку 22 грудня та "воскресає" 25 грудня.
Саме тому християни у всьому світі святкують Різдво Христове саме 25 грудня.
На східній стороні, над самим обрієм, сходить сузір'я Діви з немовлям на руках; у зеніті, на верхньому меридіані сяють у сузір'ї Раку зоряні Ясла, а із західного боку поспішають на поклоніння цьому немовляті три Царі (або три Волхви, три Маги) сузір'я Оріона (сьогодні їх називають поясом Оріона). Нарешті, на сході ж, під горизонтом, під самими ногами Діви в'ється зоряний Змій, ніби переслідуючи її і роблячи замах на життя її немовляти.
В астрології зодіакальні сузір'я називалися «будинками», оскільки в них тимчасово перебувають сонце, місяць та планети. Сузір'я Діви, що зображується іноді з колосом у руках, називалося «будинком хліба», єврейською - «Віфлеєм» (Beth-lahem), а в грецькому правописі Віфлеєм. Це дає нам вже астрально-географічний термін.
Групуючи все це разом, отримуємо таке: сонячний Ісус народжується в ніч з 24 на 25 грудня від Діви в зірковому Віфлеємі, на сцену виступають Ясла, і на поклоніння йому поспішають Три Волхви; Змій — Ірод переслідує цю Діву-Марію та її немовля, але марно, бо вона піднімається все вище і вище.
Але паралелей ще більше. Апокрифічні (не канонізовані) євангелії внесли до християнського мистецтва та переказу ще одні персонажі для цієї сцени: вола та осла, які знаходяться біля ясел з немовлям.Цих апокрифічних тварин ми бачимо і на небі у сузір'ях Тельця та Осла (у сузір'ї Раку), справді, розташованих між Яслами. Приєднаємо сюди фігуру Волопаса, що ще знаходиться біля Діви, з клюкою в руках, який пасе сім волів — сім яскравих зірок Великої Ведмедиці, і перед нами повна євангельська картина.
Крім того, 12 апостолів асоціюються із 12 знаками Зодіаку.
Залишилося розібратися, за якою дороговказом йшли волхви.
У II главі Євангелія від Матвія розповідається про те, як волхви, які прийшли зі Сходу в Єрусалим, розпитували про місце народження "Царя Юдейського", посилаючись на те, що вони "бачили зірку його на сході". Євангеліст не пише про кількість волхвів. За кількістю дарів припустили, що їх було троє.
Зважаючи на все, перші християни скопіювали давньоєгипетську міфологію. Якщо бути коротким (докладніше можна прочитати за посиланням внизу статті), можна сказати, що у стародавніх єгиптян, що живуть 2000 років тому, цією дороговказом був Сіріус. Єгиптяни називали його зіркою Богині - Небесною Царицею, під якою виступала Ісіда, мати бога Сонця Гора.
27 - 31 липня кожного року схід Сіріуса на кілька хвилин передував схід Сонця, після чого Сіріус зникав у його променях. 2000 років тому Сиріус в Єгипті сходив на сході, зовсім поруч із Сонцем, лише на кілька хвилин раніше.
Якщо провести уявну лінію через пояс Оріона, вона вкаже саме на Сіріус: саме у цьому місці народиться бог Сонця Гор, тут слід шукати його народження.
У Стародавньому Єгипті народження Гора - Сонячного Бога - відзначалося 27 липня, оскільки саме в цей день відбувався розлив Нілу, який приносив родючий мул, що гарантувало багаті врожаї. З цієї причини ця астрономічна подія відзначалася в Єгипті як Новий рік, свято тривало 4 дні.
Більшість сучасних християн дату Різдва Христового відзначають 25 грудня.
Великдень же, присвячений дню весняного рівнодення, знаменує собою перехід від зими до весни, тобто, перехід від смерті до життя, від землі до неба, повну перемогу Ісуса Христа над темними силами.
ID:
970382
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.01.2023 18:50:02
© дата внесення змiн: 07.01.2023 19:15:53
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікаво! Пізнавально! 
Зі святами Вас! 
