Римованим переказом роками ви займались
І хоч й звучить банально - на цьому звеличались.
Мелодію чужу ви вушками вловили,
Слова із словника під рими заточили.
Язик словами жалить,
Вогонь із пащі пилить.
І хоч й звучить банально
Усе це аморально.
Великії поети,
На ярмарці памфлети.
І хоч й звучить банально
А все ж це плагіат.
Великії титани,
Перо у що вмочали,
Ці клякси написали.
І чим вони звучали,
Про що вони віщали?
Про те, що ви їх вкрали,
Мотив чужий почули,
Взяли й перевели,
Мов ті воли й ревли.
Захоплення свої
Прочитаним сховали.
Мертві і чужі ви почуття
В це вклали.
Ум чуже привласним,
А ви цим всім пишались.
Сліпими марнописцями
Навіки ви ж зостались.
Одні нам мертву мову,
Латинь всім навязали,
А ви чужії твори
Своїми всі назвали.
Ви почуття творців,
Пером своїм топтали,
А рими вже мерців
У просторі звучали.
Були славетні оди,
Були пісні душі,
Ви з ямбів і хореїв
Лиш рамочки зробили
Та в чорную оправу
Їх сяйво обрамили.
Кого скажіть оці
Класики-марці словами одурили.
Образи живі
Вони не народили.
Не плачуть ці ікони
І не лунає спів,
Тлумачить їхні вірші
Такі ж нам як вони.
Душа у павутині
Метеликом лиш б'ється,
В чорнильній павутині
Краса їх крил марніє,
В потоці мертвих слів
Душа творця вже тліє.
Вічний вогонь життя
В болоті лиш жевріє.
Прославлений поет, творити ж він не вміє.
Язик , мов у змії
Роздвоює єдине,
А плагіату рими
Відомі всім і нині.
Молодець!
