СИН УКРАЇНИ
Чому приходжу я ізнов на землю кляту?
І кожен раз її душей люблю
Чому свиня продажня і горбата
Псує мій рай, я кров її знов пю.
Стріла летіла й вдарила у серце.
І нині та стріла мене знайшла
Тримаю у руці .Старая згадка
Металом душу й серце обпекла
Вона є свідок тризни і початку
Життя нового, і поверень знов.
То я стрілу ту підніму на згадку
Аби пекла мені солодко коров!
То згадка про минулі наші роки!
Обпечені війною і брехней.
Але ізнову чую січі кроки
І голоси козацькі із Січей
Волає в мені скіфа лютий голос
Сиджу в траві немов би на крові
Братів через яких зріс новий колос
Козацький дух відбився в булаві
Я скіф старий з розритої могили!
Де поховав братів, і душить знов ярмо
А поруч кінь мій зовсім посивілий
Удвох ми з ним давно не живемо
Бо свідки зрад своїх дітей пропащих
БО свідки слабкостей володарів підлих!
Рабів ледачих та чинів гулящих
та неіснуючих святих, чужинських див.
Козак я .. що коня в степу пристерлив.
Аби не став дарунком ворогів
Аби на ньому дівчину кохану
Не віз ясиром турок між степів.
Тепер дівчина та сама по волі
Йде як ясир в чужий базар
Дуби спиляли взовж шляхів й тополі..
А я Січ Чортомлицьку не пізнав.
Нема її. і річок тих, що мов сльоза блищали
Село у обстілах, душа батьків в вогні.
Мені ж щоночі сниться та могила, пролятая..
Кріз стогін, біль ввижається мені!
Прокльони чую я Богів із потойбіччя
Мене в віках матуся знов кляне
Та вірю я , що прийде те сторіччя,
Коли згадають піснею мене
Душа козацька , сильна і Єдина!
Колися в чистий степ прийде твій син !
Веснянкою оживе він країну
Підніме мати з вікових колін
