Пишу тобі цього листа в печалі,
Прошу, не викидай його одразу.
Відкрий конверт десь на світанні,
Відчуй дорослого дитячі всі образи.
Побач мої надуті щоки; мало?
Лиш уяви ті сльози і відразу,
Піджаті губи; як усе співпало,
Як чорні брови стали разом.
Я речі акуратно на полиці склала,
А потім розкидала, як ті вази,
Які осколками я виклала, що знала —
Твоє ім'я — мої душевні спазми.
Я ніби весь цей час копила бали,
Мені здається, що я помилилась класом.
Ти десь застряг у часі, де є дами;
Чекаєш, що прийду до тебе з вальсом?
Пишу похизуватись своїм станом,
Таки я підчепила ту твою заразу,
Я маю на увазі пані Зраду,
Якій ти малював увечері закази.
Моє останнє слово - подолала,
Я знаю, ти його б уже розмазав.
Цей лист я написала і порвала,
Пожалкувала і зібрала знов, мов пазл.