Тих часів береги пролітали
Під крильми у душі, навесні –
Вже сніги відійшли і розтали,
Все знайоме, немов би у сні…
І ось-ось білі вишні розквітнуть,
Запашні ці хмарки оп’янять –
Я пройду між духмянії віти,
Най рідніших, близь хати впізнать.
Як були – молоді і красиві
Та веселі в любові, живі…
Вдарував, Боже, це мені диво,
Бо одної ми з ними крові.
О життя, що люблю у всіх барвах,
Неймовірні твої сторінки,
Жаль, герої твої любі, гарні,
А стежини у небо стрімкі…
Ці сплетіння святі хтось придумав,
А чутлива, як струни душа –
Береже й голоси ваші чує,
Як і ваша навстріч поспіша…
Бистрини, води мчать у струмочку,
Очерет шепотить стільки літ…
Хоч вві сні все спішу до садочка –
Я душею, до вас у політ…
17.03.2023р.
