Вже вкотре я на ганочку,
Стою одна я зраночку:
Спостерігать люблю все я,
Чекаю сонця і тепла...
Діждалась сходу сонечка,
Воно тепле, як донечка,
І працьовите, як синок:
Поповнює запас думок...
Іду я на подвір"ячко,
А там трава, як пір"ячко:
Торкає мої ніжечки,
Й тепла додає трішечки...
Та я не ображаюся,
І Сонечку всміхаюся,
І по Траві я босоніж:
Іду звичайно веселіш...
Як походила босоніж:
На душі стало веселіш,
Слова з"явилися чудові,
Я їх кладу у вірші нові...
Щоденно я щораночку,
Люблю стоять на ганочку,
Спостерігаю все навкруг:
Усе чека робочих рук...
Беру сапу, йду на город,
Все обробляю без турбот:
Отримую наснагу я:
Її дає небо й земля...
Попрацювала зраночку,
Посиділа на ганочку,
І написала новий вірш,
На душі стало веселіш!!!
