Каже Ганька, до Миколи,
-Петько кульками, кидався,
Визивають, нас до школи.
-А мені, бач, не зізнався!
-Це зустріла, я пантеру,
Що веде, в нього англійську,
І псує, всю атмосферу,
Бо ж табак, смалить російський.
Я тій шльондрі, не повірю,
Нехай наших, вони знають,
Хай піду́, влаштую бурю,
Най себе, трішки згадають!
-Свого носа, пхати не смій!
Керівник, там править балом,
Кажуть люди, він- буревій,
Тож колись, був генералом.
-Тю це що, отой очкарик,
Я була, з ним на Мальдівах,
Мені в руку, дав ліхтарик,
Коли рився, у архівах.
Все шукав, карти, алмази,
Часто пив, у ресторані,
Ти залиш, свої накази,
Я та штучка, в тому стані,
Що сама з ним розберуся.
І про себе тихо – тихо,
-Нагадаю (вечеринку),
Й ледь всміхнувшись, -Це не лихо,
Пригадала, як ширінку,
Я вночі, вином залляла,
І пізніш, просто злиняла….
Вже до мужа, та й зухвало,
-Усе добре, не журися,
Запакуй, горілку, сало,
На мені ж, ти одружився,
Опісля́, Мальдів відразу,
Не гризи, себе зада́рма,
Доведу, його до сказу.
Не горюй, дожене карма,
По боргам, пора платити!
25.03.2024р
ID:
1009430
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Поема ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 25.03.2024 09:31:15
© дата внесення змiн: 19.08.2024 09:42:42
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|