Загнали пальчики, вчились рахувати,
Скільки рочків маєш ти? О, вже цілих п’ять!
Зранку голосочок твій почина звучати,
Як же швидко дні дитинства уперед летять.
Руки ніби два крила в сторони розкрилися,
Під ногами понеслась обертом земля.
В оченятах дві зорі сріблом заіскрилися,
Тебе любить цілий світ, а найбільше я!
Хто сказав що я старий, то брехня у дзеркалі,
Я в душі ще молодий, чую пісні звук.
Що мені якісь роки і походи в темряві,
Як мене трима за руку мій малий онук.
Загинали пальчики, рахувати вчилися
І безцінний кожен пальчик у житті моїм.
Ясне сонце десь за гору швидко закотилося,
Про це казку тобі наніч, якось розповім.
16.01.25р. Олександр Степан.
