ТОРКАЮСЬ РУК ТВОЇХ,
Й В ДУШІ ПАНУЄ СВЯТО.
Я ВІДЧУВАЮ ЇХ ТЕПЛО,
І ХОЛОД ЗНИК УЖЕ.
С ТОБОЮ В ТАНЦІ ЗАКРУЖЛЯЮ,
Й ЦЕ ДЛЯ МЕНЕ СВЯТО,
ХОЧ ЗНАЮ, ЩО ЦЯ МУЗИКА ЗАКІНЧИТЬСЯ УЖЕ.
І МИ НЕ БУДЕМ ТАК ТРИМАТИСЯ ЗА РУКИ,
Й ВДАВАТИ,
ЩО БУЛИ КОЛИСЬ БЛИЗЬКІ.
ТИ ПРОСТО ІНШУ ПОВЕДЕШ ЗА РУКУ,
МЕНЕ ЗАЛИШЕШ ПОМИРАТИ В САМОТІ.
А Я ЗНОВ ТИХО ВІДЛЕЧУ У ПРОСТІР,
ЗАЛИШУ ДЕСЬ ОТІ СУМНІ ДУМКИ,
Я ВТРАЧУ ДУШУ,
ВТРАЧУ ЦЕЙ СУМНІВНИЙ СПОКІЙ,
А ТАНЕЦЬ СПОГАДОМ ПОЛИНЕ В НАШІ СНИ.
