Блукаєш моїми снами, перекидаєшся в них котом
Забуваєш, де подів мої таблетки від застуди
І пригнічуєш мій запах своїми сигаретами
Приходиш під зиму у кінці дощового листопада
Вишукуєш червонасті листки з килимів осені
Розкидані німими деревами і заплаканим небом
Чаруєш проникливим зором і нахабною посмішкою
Як Чеширський кіт заманює свою Алісу
А потім у сні перекидаєшся кроликом і граєш зі мною у карти
Зникаєш безвісти після обіцянок вічної любові
Прикипаєш міцним каменем до моїх рук, коли з’являєшся
Але я вже збудувала свій дім і льох в ньому не кам'яний
Допікаєш моїй холодності напередодні облудного грудня
Вжахаєшся, коли з-під моїх вій вириваються на волю чорні граки
Ніби блискавиці руйнівної грози… і спалюють тебе дотла
Не дивуйся моїй відчуженості… засинай без перевтілень
Не дивуйся моїй сльозливості… надворі ж бо дощова осінь
Не дивуйся моїй стійкості… твоя посмішка терпить фіаско
Не дивуйся моїй забудькуватості… не пам’ятаю і своїх обіцянок теж…
Краще здивуйся моїй крижаній холодності… бо і я їй дивуюся несамовито
Я гарна акторка….
ох же ж до чого прекрасна і потаємно-приваблива жіноча сутність!і холодні,і гаряча,і пристрасна,і сльозлива.В ній - злякана Аліса, нетерпляча Лоліта,палка Кармен і тремтлива Офелія...а поки м я буду пригадувати усю шкільну програму, то скажу просто- дякую за прекрасний образ Жінки.
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
стільки гарних слів і порівнянь... надто приємно це чути! вдячна Вам щиро за візит
Сподобалось!
