Десь підсвідомість позамежна
Шалено творить міражі,
Які, мов стрілки циферблату,
Невпинно йдуть на віражі…
Нестримна, чудотворна сила,
З небес примарного вогню,
Кидає легко душу й тіло
В широку, росяну стерню.
І там в краплинках росянистих,
З’єднавши душі залюбки,
Кохання шорстке, золотисте,
Злітає в зоряні думки.
Досягши зоряних галявин,
В бажанні єдності навік,
На віражі крутих обставин
Безсмертя душ почне свій вік...
Захотілося написати по суті , для настрю, і одночасно - корисне, поетичними метафорами, вибачайте, як не за те написав...просто - неділя сьогодні, поетично на серці!)
У мріях - гається наш час: «Колись...І з кимсь...»
А поруч - фури із самотніх і нервових.
Які вночі, неначе кримінальні сови
Он, за щурами, хоч якими...подались...
Ми тих, самотніх, бачим, часом. І не раз.
...Лякаєм висловом їх: «Так – наза́вжди в нас?..»
Вовків, та що вовків...Собачок, й тих, нестямних,
Потрібен час і обережність в приручанні.
27.11.2011г.
От)))
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Глибокі думки у слова вдягнувшись-
Когось зігріють, а когось злякають,
Вовки сердиті на щурів наткнувшись
Їх глипають, а потім розтинають!
