Розіп‘ятий на хресті Ісус не був принижений, як цього хотіли його супротивники, а навпаки Він возвисився в очах людей. Христос пробачив тим, хто розпинав Його і зараз прощає нам грішним. Саме в цьому суть його розп‘яття, яке відбулося за волею Отця.
Ми часто відчуваємо себе розіп’ятими на хресті обставинами, почуттями чи людським осудом. У такі пекучі моменти, треба згадати Христове Розп’яття – його правду прощення.
Не тримаймо ні на кого зла і нікого не звинувачуймо - просто за все усіх пробачаймо і стане легше і світліше на душі, а біль (чи терпіння) облагородять нас – саме через біль дорослішає душа. Наше серце сповниться співчуттям до тих, котрі озлобилися в житті, зійшли з праведної дороги, зубожіли любов’ю чи ласкою. Ми зрозуміємо, що вони, а не ми у своїх терпіннях, нещасні. І у нас народиться бажання творити добро, радість для усіх спраглих. А ви, митці, народите нові вірші і радісні пісні, які ми будемо чекати. Світлими думками засвічується серце – по собі знаю, як тільки сумне прочитаю або заспіваю, то відразу смуток душу обіймає…
Сподіваюся, що жодним словом не образила нікого з вас... Пишу цей лист, як звертання до всіх на цьому сайті, адже кожен із нас є своєрідним поштарем у листуванні Бога з людьми, які живуть на цій планеті. А особливо звертаюся до тих, хто живе і працює на чужині. Я знаю, що таке ностальгія, а також не раз пізнала і нерозділене кохання, і людські пересуди, ще починаючи з ранньої юності. Десятки років поневірялася і не мала власного житла, але мене життя не зламало!
Звичайно головна причина пересудів – це заздрість! Дуже часто приземлені люди не дозволяють іншим, відмінним від них, літати. Намагаються їх принизити, щоб вони, від народження крилаті, стали повзати, як хробаки… Треба багато витратити душевних і фізичних сил, щоб довести свою правоту, але чи треба це робити?
Навіщо ми пишемо вірші? Мотивація у всіх людей - різна. Але, звичайно, ми часто хочемо у поетичних рядках виплакати свій біль, поділитися радістю чи доброю звісткою – тобто достукатися до серця і душі іншої людини, пробудити у ній певні почуття. Кожен вірш – як сповідь... Читачі шукають у наших творах кожен щось своє: хто - науку, хто - ліки від нерозділеного кохання, хто - бунт проти несправедливості, а хтось хоче просто відпочити душею… До світлих авторів тягнуться світлі люди. Радісні вірші несуть душі втіху, сумні ж пригнічують... Звичайно, нам не оминути смуток – але треба його розраджувати. Якби всі навчилися в будь-якій ситуації радіти життю, кожній прожитій днині, навіть миті (яка вже не повториться ніколи!) – то не було б на Землі цього неплодотворного суму (нарікання). Замість негативних почуттів і емоцій була б подяка – радість, і осмислення цінності життя. Між іншим, радісні люди не здібні на підлість!
Я прочитала достатньо творів на цьому сайті, щод побачити і відчути, скільки в них болю і жалю. Звертаюсь до всіх, хто мене почує - «Не вганяйте себе у прірву, тому що звідти вийти нелегко!»
Я ХОЧУ ВАМ ДОПОМОГТИ ЗМІНИТИ ЩОСЬ У СОБІ, ОСОБЛИВО СВОЄ ВІДНОШЕННЯ ДО ОТОЧУЮЧОГО СВІТУ... СВІТ НЕ МОЖЛИВО ЗМІНИТИ - ВІН ТАКИЙ, ЯКИМ ЙОГО СТВОРИВ БОГ, А ЛЮДИ НЕДОСКОНАЛІ І РІЗНІ - ТОМУ ЩО КРІМ БОГА Є ДИЯВОЛ. САМІ ПО СОБІ ЛЮДИ - ІДЕАЛЬНІ ВІД НАРОДЖЕННЯ, АЛЕ ПОТІМ ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, ХТО І ЩО ЖИВЕ У ЇХНЬОМУ СЕРЦІ...
ПОСЕЛІТЬ У СВОЄМУ СЕРЦІ СВІТЛО І РАДІСТЬ І ВИ ПОБАЧИТЕ, ЯК ЗМІНИТЬСЯ ВАШЕ ЖИТТЯ НА КРАЩЕ!
Звертаюся до всіх: «ДАВАЙТЕ НАМАГАТИСЯ ПИСАТИ ПОЗИТИВНІ ВІРШІ І З ЧАСОМ ЗЦІЛИТЬСЯ НАША ЗРАНЕНА ДУША! РАДІЙМО ЖИТТТЮ, ЛЮБІМО ЙОГО, ЯК БОЖИЙ ДАР! Я РЕАЛЬНО БУЛА НА ГРАНІ ЖИТТЯ І СМЕРТІ ДЕКІЛЬКА РАЗІВ, І ЗАРАЗ Я НАВЧИЛАСЯ ЦІНУВАТИ КОЖНУ МИТЬ І ЛЮБИТИ ЖИТТЯ ПО-СПРАВЖНЬОМУ... ЗАКЛИКАЮ І ВАС ЖИТТЮ РАДІТИ!
Все, що я написала - це не проповідь, це моя правда, якою я живу, це мої думки і переконання...
ID:
315225
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.02.2012 14:34:09
© дата внесення змiн: 29.02.2012 06:34:40
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО
Вкажіть причину вашої скарги
|
