По одиноким вілицям
Бродить дівчина ,
Років,з шістнадцяти.
В цих шістнадцять років
Багато пізнала вона,
Багато біди,переживань
Та не про це я сьогодні буду говорити,
Як малою вона навчилась пити
Курити і по ресторанам ходити
На ніч до дому не ходити,
Інколи і в день вдома не бувала
А матінка все переживала,
І ночами не спала…
Швидко її мама посивіла
І це дівча
По невдовзі її в гроб зложила,
Вона іще цього не розуміла
І тому так жорстоко із мамою поступила.
Через десять років.
Це дівча подорослішало,
Згодом замуж вийшло,
Дитя вже мало,
Тут,і воно загуляло…
Молода сім’я
Справитись з нею мала.
На перший раз
Мама затупилась
А на другий -
Дитя до дому не вернулось…
І згадала молода мама
Як молодою не слухала вона.
За мить перед очами,
Все життя постало,
Вона гірко заплакала
Але вернути життя назад не змогла…
16.04.12 11:16
