Перемотана спокоєм,
з щастям граю у піжмурки.
Я без тебе закохана
в очі, сповнені ніжності.
Недостача чогось,
твоя щирість - комусь.
А мені? Тільки холод далеких дистанцій?
Можна звикнути. Час - відвикнути
від байдужих твоїх автостанцій.
Транскрибую думки,
обираю слова,
кимось зроблені висновки.
Залишається - щось,
твоя щирість - комусь,
а мені - переглягути відгуки.
Часом, кольором, дотиком,
ти - далеко не спогад.
Так буває, часами, що холодно,
тільки холод - давно вже норма.
![m. land: Boom [ En ] - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
![m. land :: Boom [ En ]](/upload/poem_all/00411301.jpg)
