Коли ти тонеш у відчаї,чи падаєш у болото,все-таки тліє маленький вогонь надії,що хтось підніме тебе,давши ляпаса по обличчю зі словами:"Вставай,ганчірко!Зберись,я ж поруч!"Натомість,ти отримуєш ляпаса не тоді,коли падаєш,а тоді,коли летиш,примруживши очі від задоволення.Коли летиш до сонця і зовсім не очікуєш його,та вже з іншими словами.Це не обов'язково мусить бути ляпас-це може бути і ніж у спину,і сокира в голову,і плювок у твою чашу,з якої,між іншим,пізніше хтось буде пити.Пити,з надією оп'яніти,отримати насолоду,полегшення,спокій,або ж втамувати спрагу.Натомість зіткнеться з негативом,брудом,недовірою,страхом,огидою та ненавистю в ній.Оскільки,чаша буде вже давно холодною,невідомо,скільки часу і сили йому доведеться витратити,щоб знову зігріти її.Спочатку він дмухатиме на неї з думкою,що так зігріє,потім нервово куритиме.В результаті кине недопалок в чашу і піде.
З часом твоя чаша стане схожою на великий смітник-повна бруду,недопалків,а також ненависті,цинізму,розчарувань і безвиході.Тоді ти помітиш,що вже не проживеш без цього негативу,що живишся ним.Ти тонеш у цій багнюці і навіть не намагаєшся вибратись з неї.А навіщо?Який сенс?Ця приреченість стала приносити тобі задоволення.Тобі подобається,що вона виїдає тебе з середини,трощить твої кістки,заливає кров'ю твоє обличчя.Це вже стало частиною тебе і ти не позбудешся цього,навіть якби хотів.Ніколи.
Та,не зважаючи на це,ти все одно з заплющеними очима простягатимеш свою чашу черговому Ніхто з надією,що це Бог,який вип'є твою пекельну чашу до дна і взамін дасть свою.
ID:
416404
Рубрика: Проза
дата надходження: 07.04.2013 13:11:10
© дата внесення змiн: 26.03.2015 09:12:19
автор: Miss Devil
Вкажіть причину вашої скарги
|
